Головна ідея створення експозиції меморіально-освітнього комплексу «Родинна пам’ять» ґрунтується на тому, щоб показати долю цивільного населення України у роки Другої світової війни, розказати про життя людей, які не воювали на фронті, які загинули не зі зброєю в руках. Цей музей присвячений військовополоненим, жертвам Голокосту, примусовим робітникам, в’язням нацистських та сталінських концтаборів.
Основний принцип побудови експозиції полягає в тому, щоб через непрості біографії звичайних людей, через збережену в родинах пам’ять розказати історію декількох поколінь учасників і свідків подій Другої світової війни на Шосткинщині. Хронологічно розповідь охоплює життя однієї людини, майже все ХХ століття.
В експозиції представлена реконструкція житлової кімнати, яку вдалося зробити із меблів, збережених у родині Галини Малюкової. Музейна інсталяція передає сімейний затишок, атмосферу того часу і символізує початок життя. На стіні імпровізованої кімнати висять фотографії. На них ми бачимо наших персонажів, якими вони були у дитячому або юнацькому віці, як виглядали їх батьки, брати і сестри, який одяг носили у ті часи. Через всю експозицію проходить розповідь про історію родин Дударів, Віників, Журил, Осначів тощо. Ви бачите фотографії з родинного архіву колишніх остарбайтерів Степана Садового із Ображіївки, Пелагеї Струк із Івота, Анастасії Пилипенко із Собичева, Олександри Вербицької, Тетяни Безуглої, Ганни Степаненко із Шостки. На стіні розміщені знімки відомих мешканців нашого міста – фотохудожників Івана Карпова та Павла Герасимова, інженерів Олександра Машкина, засновників вітчизняного виробництва кіноплівки в Шостці Павла Козлова, Олексія Федорини. Уперше відвідувачі побачать маловідоме весільне фото майбутнього партизанського командира Михайла Наумова та його дружини із Шостки Надії Чернявської, фото з батьками майбутнього льотчика і Героя Радянського Союзу Євгена Петрова, інженера і виробничника Володимира Беляєва.Центральним експонатом композиції є фотографія випуску семирічної школи села Івот 1939 року. Це фото дивом уціліло під час каральної акції Вермахту 10 березня 1943 р. у сім’ї Пелагеї Чубун (Струк), хоча її хата й згоріла. Сама Пелагея (9-та у другому ряду) у цей час перебувала на примусовій праці в Німеччині на пороховому заводі фірми «Айбіа». На фото є сестри Оснач: Тетяна (13-та у четвертому ряду) та Марія (6-та у другому ряду). Тетяна також була депортована разом із Пелагеєю до Німеччини і померла від туберкульозу у 1945 р. Це фактично одне з небагатьох її останніх зображень. На знімку ми бачимо також сільського учителя Семена Журила (7-й, у третьому ряду) і його дружину Зінаїду (12-та у четвертому ряду), родинна історія яких буде розказана в наступних залах експозиції.
Випускний знімок символізує історію цілого воєнного покоління. На фото ці діти та їх учителі разом, за декілька років життя розкидає їх по світах. П’ятеро воювали на фронті. Троє під час війни загинули. Десятеро випускників були депортовані на примусову роботу до Німеччини, троє з яких не повернулись.